Я – ХЛІБ ЖИВИЙ, ЩО З НЕБА ЗІЙШОВ. КОЛИ ХТОСЬ ЦЕЙ ХЛІБ ЇСТИМЕ, ЖИТИМЕ ПОВІКИ (ЙО.6.51)

Наразі Римсько-Католицька Церква в Україні переживає час підготовки до першого всеукраїнського Євхаристійного конгресу. Тому, у суботу (21 квітня) на нашій парафії, у рамках цього приготування, відбувся День Євхаристії із конференціями і урочистою Літургією. Розділити цю радість разом із нами прибули  вірні із інших парафій нашого міста, а токож священики з різних куточків Кам’янець-Подільської Дієцезії. 
Святкування розпочалося привітанням отця-настоятеля Петра і співом Гімну Євхаристійного конгресу. Одразу ж після цього ми мали змогу слухати першу конференцію, яка була присвячена роздумам про роль Євхаристії у будуванні спільноти Церкви.

«Ісус Христос віддається нам, Своїм власним життям. Він старається піднести нас і перемінити у Своїй сфері існування. Він стає нашою підпорою відновлення. Зміцнює в нас віру, надію, любов. Тому від того, котрий хоче прийняти Святе Причастя вимагається обізнаність. Тобто – на скільки дана людина є здібна зрозуміти таємниці віри, ким є Ісус Христос, що означає його спасенне діяння і чим є спасіння, яке нам уділяється через Таїнство. Також відповідною інтенцією є побожність. Важко говорити комусь про Таїну спасіння, хто не чув про втілення Другої Особи Пресвятої Трійці – Сина Божого, про муку, смерть і воскресіння Ісуса Христа. З тими правдами віри можна познайомити лиш після того, коли людина раніше вже чула про існування єдиного Бога, Сотворителя світу, Котрий за добро винагороджує, а за зло карає. Віра в ті правди є необхідна для спасіння.

Обізнаність у правдах віри не мусить бути досконалою. Тому латинська традиція вимагає від особи, котра приймає Євхаристію, відповідного рівня вживання розуму. Чим більше ми є з’єднані з Ісусом Христом через Його Тіло і Кров, тим більше ми є рішучими не відлучитися від Нього. Це значить – повні рішучості відкинути гріх, котрий є брехнею і непослухом Богу. Найсвятіше Таїнство є одним із засобів, що боронить перед смертельними гріхами», – наголосив у вступному слові о.Петро. Також настоятель ознайомив нас з історією розвитку вшанування Євхаристії, з вимогами Церкви, щодо прийняття Пресвятого Таїнства, серед яких особливу увагу приділив підготуванню до Сповіді. Адже Сповідь вводить нас в стан Освячуючої благодаті. Також ми розглянули моменти, що визнають можливість прийняття Святої Євхаристії у певних життєвих ситуаціях.

Після першої конференції, разом із клериком Ярославом ми розучили чудовий Гімн Міжнародного Євхаристійного конгресу, що має відбутися незабаром у Дубліні (Ірландія). Приємним сюрпризом став виступ гурту «Тадеуш». Завдяки візуальному супроводу усі присутні мали змогу підспівувати разом із вокалістами групи. Висловлюємо окрему подяку кл.Ярославу, який допомагав в організації співу і музикального акомпонименту.

Другу конференцію о.Роман, священник з Писарівки, розпочав із зачитування Послання св.Павла Апостола до Коринтян. Після цього короткого уривку він, зі своїх власних життєвих прикладів, розказав наскільки люди можуть необдумано приймати Святе Причастя. «Святий Апостол Павло повторює слова самого Ісуса, Який сказав на останній вечері: «Це є Моє Тіло… Це є Моя Кров Нового Завіту». Ці слова не є сказаними у якомусь переносному значенні. Ісус сказав це прямо – «Це Я Сам!». І тому, хто хоче прийняти Його у Євхаристії, мусить відкинути гріх, щоб приймати Кров Господню з чистим серцем, щоб не топтати того Найсвятішого Тіла Ісуса» – пояснює отець. На кінець конференції о.Роман поділився власним досвідом присутності Ісуса у Євхаристії: «…у Ченстохові (Польща) на закінчення Євхаристії, у якій брали участь більше як дві тисячі людей, була молитва до Святого Духа про зцілення хворих. І один священик, підійшовши до мікрофону, сказав, що тепер серед нас є зцілені люди, хоча не було видно, щоб хтось був зцілений. Як закінчилась молитва, він запитав, чи хоче хтось подякувати… Я бачив, як підходили люди до мікрофону і казали слова подяки про зцілення, які вони отримали під час цієї молитви. Один чоловік навіть залишив милиці біля вівтаря. Жінку двоє чоловіків вели попід руки, хоча на службу вона приїхала у інвалідному візку. Тоді я подумав собі – це була Євхаристія! То був Живий Ісус! А чому у нашій парафії, у нашій спільноті не могли би відбуватись такі зцілення під час кожної Служби Божої? Чи Ісус не є Той Самий?»

На початку Святої Меси, яка розпочалась після короткої паузи, настоятель нашої парафії, о.Петро звернувся до вірних із вітальним словом: “Сьогодні ми тішимось з того великого свята і присутності Бога серед нас у Найсвятішій Євхаристії, в якій бачимо правду нашого життя, правду нашої віри. Тішимось, що маємо можливість мати Бога в серці, через ті частинки Тіла і Крові Господньої можемо належати до Нього.

На проповіді єпископ-ординарій, який приїхав спеціально для того, щоб розділити з нами радість Євхаристійної присутності Ісуса, привітав усіх священиків та вірян. Отець Леон наголосив на тому, що Євхаристія – найбільша жертва, яку міг дати Бог. Ми повинні щодня на Службі складати свої малі жертви у молитві, терпінні, стражданні на вівтар Господній. Тоді лиш зможемо бачити ті великі дари, які дає нам Євхаристія. Розуміючи велику Божу ласку, дану нам в Пресвятому Причасті, ми повинні допомогти тим, хто ще не приступив до цього Джерела Милосердя.

До прикладу єпископ розповів історію з його священицького життя: «Коли через багато років життя без Святого Причастя, старенькі чоловік і жінка змогли взяти шлюб і приступити до Євхаристії. На жаль через кілька неділь той старий дідусь помер. Тут несказанно об’явилась Господня ласка, бо на старості років людина примирилась з Богом і прийняла Євхаристію».

Далі єпископ Леон Дубравський звернув увагу на роль священика у житті як кожної сім’ї, так і цілої церкви: “Ми живемо в новому тисячолітті, яке ставить перед нами питання, яким має бути християнин, яким має бути священик“. Його Преосвященство застерігає нас від характеризування священика суто з мирських точок зору, хибно вбачаючи у ньому лише доброго організатора чи будівничого. Адже насамперед він покликаний не до вирішення побутових та соціальних проблем, а до проповідування Божого Слова, до молитви. Священик має дбати про свою святість та святість тих, хто був йому довірений. Суть священицького життя, як і зміст життя кожного мирянина полягає у Євхаристійній жертві.

«Але для того, щоб священик міг добре виконувати ці завдання, ми (миряни) повинні допомагати йому в цьому через свою активну участь у парафіяльному житті, через створення молитовних груп, рухів тощо. Коло інтересів християнина у церкві не повинно обмежуватися “відбуванням” недільної Служби Божої. Якщо буде так, то, звичайно ж, священику доведеться бути добрим будівничим, прибиральником. Пам’ятаймо, що у церковній спільноті кожен має своє особливе місце і ніхто його не може замінити, бо це б означало стати святим замість когось. Ось це наш шлях до святості. Ісус потребує наших рук, наших талантів, нашого часу», – вияснював о.Леон.

Молитва – ще один аспект, який був у полі нашої уваги на проповіді. Єпископ нагадав, що молитва – життєва необхідність. Коли людина занедбує молитву, то серце її стає порожнім. Наостанок отець-єпископ закликав до молитви за священиків та за нові покликання: “Через одне хрещення ми стали однією родиною. Тому моліться і допомагайте священикам, щоб вони могли якнайкраще реалізувати своє служіння у наших спільнотах. Нехай Ісус у святій Тайні Тіла і Крові буде джерелом нашої сили у жертовній любові та служінні ближнім!“Одразу ж після Літургії відбулась процесія Божого Тіла до п’яти вівтарів навколо костелу. На закінчення Євхаристійного дня усі присутні отримали благословіння від Єпископа і мали змогу прославити Ісуса за Дар Євхаристії у співі разом з гуртом «Тадеуш».

Ніна, Денис і Інна, наші парафіяни

Поширити:

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *