ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Христос – наша Пасха. Це передусім означає, що ми залишили ту «країну неволі». А Ісус Христос залишив у великому смутку Cатану, котрий тримав владу над смертю. Ісус забрав усі душі з Шеолу і повів їх у Святому Поході до Свого Отця Небесного.

На третій день, коли жінки приходять до гробу, вони не знаходять Ісуса. Марія Магдалина вважає що Його тіло було забрано. А побачивши Чоловіка, подумала що це простий садівник. Тому звертається до Нього з проханням віддати їй тіло для намащення оливою. І тоді Господь лагідно називає її ім’я: «Маріє…». Свята Марія Магдалина відповідає Йому «Раввуні!» – що значить «Учителю!». Справді, цей Великий Садівник, котрий хоче для цілого людства закласти новий сад, у котрому буде жити і назавжди існувати справедливість. 
У Єдемському саду, Адам ховався від Бога, бо почув голос Сатани. Але бачимо, що Ісус іде на зустріч людській біді. Він лікує кожну хворобу. Він воскресає померлих. Він бачить людину, що лежить збоку дороги на пів померлою – схиляється над нею, заливає їй кожну рану (згідно зі слів пророка: «…у Його ранах є наше здоров’я…»). Подивіться, Ісус Христос прагне показати людині, кожному з нас, що Він хоче бути в кожній людині. В кожній людині, котра потребує доброго слова, уваги, благословіння, і тепла.

Бачимо – Ісус Христос іде на зустріч людському терпінню, і бере на Себе всі гріхи світу. І з цим тягарем, у Гетсиманському саду, після відправлення Пресвятої Жертви, Він шукає Отця. Обтяжений усіма гріхами цілого Світу. І тому просить: «Отче, забери від Мене цю чашу…». Але знає, що має випити її до кінця. Він має відчути на Собі найстрашніше – відчуження від Отця Небесного. Де людина так із цим звикла, вважає що цей стан є нормальним. Проживши 60..80 років людина говорить: «Я ж нікого не вбив, нікого занадто не образив, а значить не маю гріха…». З цим гріхом людина зжилася і навіть не відчуває цього смороду. І чим далі людина буде відходити від Бога, тим більше буде втрачати це відчуття гріха, що має «колоти і палити» перед його скоєнням. А Христос, відчуваючи це відчуження від Отця, просить на Хресті словами псалому «Боже мій Боже, чому Ти мене покинув?»… І помираючи вирікає це слово: «Ось, звершилося!».

Гріх завжди буде змушувати нас забувати про Воскресіння Христа, і напувати людину смутком. Ось тут починається розпач. «Коли б Христос не Воскрес,» – каже нам Апостол Павло – «даремною була би ваша віра, і даремною була би наша служба для вас». Тому віра набирає такої великої вартості. Вже немає смерті.

Чуємо у сьогоднішній Євагелії про те, що Ісус ідучи разом зі своїми учнями до села Емаус, питає «Про що говорите?». Він хоче знати, чим людина живе. Знаємо, коли Ісус заповідає установлення Пресвятої Євхаристії, і бачить, що учні не розуміють, що є Його Тілом і Кров’ю, Він питає «Чи ви хочете відійти?». І тоді Петро каже «Господи, до кого ж нам іти? Ти маєш слова життя вічного». Це визнання і думка Апостола Петра є фундаментом нашої віри.

Людина мусить добре собі зрозуміти, що Воскреслий Господь є Той, на Котрого плювали, Котрого били, розіп’яли, з Котрого сміялися і священики глузували «Коли ти Син Божий – зійди з хреста, щоб ми Тобі повірили». Таким є наш Господь – деревом життя. «Благословенний той, хто у Мені не засумнівається» казав Ісус для учнів Йоана Хрестителя. Справді, у ту темряву життя Господь входить у Своїм Воскресінні. Ось яку правду ми маємо проголошувати. Христос є нашою Пасхою. Це не означає що ми маємо показувати усім нашу Пасху як якийсь хліб з закваскою, але як чистий, прісний хліб нашого життя. Ось якого святкування хоче від нас Бог.

Фрагменти проповіді настоятеля о.Петра, проголошеної на Резорекційній Службі08 квітня 2012 року.

Поширити:

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *